Чому інтервальне голодування допомагає схуднути

Інсулін – це гормон накопичення жиру. У цьому немає нічого поганого – це просто його робота. Коли ми їмо, рівень інсуліну підвищується, сигналізуючи організму про те, що потрібно запасати частину харчової енергії як жиру. Коли ми їмо, рівень інсуліну падає, сигналізуючи організму необхідність спалити накопичену енергію (жир). Вищий, ніж зазвичай, рівень інсуліну каже нашому тілу зберігати більше харчової енергії як жиру.

Так, гормони відіграють центральну роль в ожирінні. В організмі є кілька гормонів, які регулюють апетит, обмін речовин та накопичення жиру, і коли ці гормони не функціонують належним чином, це може призвести до збільшення ваги та ожиріння.

Одним із основних гормонів, що беруть участь в ожирінні, є інсулін, який виробляється підшлунковою залозою та допомагає регулювати рівень цукру в крові. Коли рівень інсуліну занадто високий, це може призвести до збільшення накопичення жиру та збільшення ваги.

Ще одним гормоном, що бере участь в ожирінні, є лептин, який виробляється жировими клітинами та допомагає регулювати апетит та обмін речовин. Коли рівень лептину низький, це може призвести до підвищення апетиту та зниження метаболізму, що може сприяти збільшенню ваги.

Грелін - ще один гормон, що відіграє роль у розвитку ожиріння, оскільки він стимулює апетит і може призвести до переїдання. Кортизол, гормон стресу також може сприяти збільшенню ваги, коли його рівень хронічно підвищений.

Крім того, статеві гормони, такі як естроген та тестостерон, також можуть впливати на вагу та склад тіла. Наприклад, низький рівень тестостерону у чоловіків може призвести до збільшення жирових відкладень та зниження м'язової маси.

Ідея про те, що ожиріння є виключно результатом дисбалансу калорій (тобто споживання більшої кількості калорій, ніж спалюється), була переважаючою теорією протягом багатьох років. Однак недавні дослідження показали, що ожиріння може бути пов'язане скоріше з гормональним дисбалансом, ніж калорійністю.

Гормони, такі як інсулін, лептин та грелін, відіграють важливу роль у регулюванні маси тіла та обміну речовин. Коли ці гормони виходять із рівноваги, це може призвести до збільшення ваги та ожиріння.

Наприклад, споживання великої кількості вуглеводів з високим глікемічним індексом (таких як цукор та рафіноване зерно) може спричинити швидке підвищення рівня цукру в крові та рівня інсуліну. Згодом це може призвести до резистентності до інсуліну, через що організму важко регулювати рівень цукру в крові та відкладати зайві калорії у вигляді жиру.

Так само високий рівень гормону лептину, що виробляється жировими клітинами, може призвести до резистентності до лептину, при якій мозок не реагує на сигнал припинити прийом їжі, що призводить до переїдання та збільшення ваги.

Отже, хоча споживання більшої кількості калорій, ніж спалюється, може сприяти ожирінню, гормональний дисбаланс також може відігравати значну роль.

Як тільки ми зрозуміємо, що ожиріння – це гормональний дисбаланс, ми зможемо почати його лікувати. Якщо ми вважаємо, що надлишок калорій викликає ожиріння, лікування полягає в зниженні калорійності. Але цей метод зазнав повної невдачі. Однак, якщо занадто багато інсуліну викликає ожиріння, тоді стає зрозумілим, що нам потрібно знизити рівень інсуліну.

Питання не в тому, як збалансувати калорії; питання у тому, як збалансувати наші гормони, особливо інсулін. Насправді є лише два шляхи підвищення рівня інсуліну.

1. Ми їмо більше продуктів, які стимулюють вироблення інсуліну, або;

2. Ми їмо ті ж продукти, що стимулюють вироблення інсуліну, але частіше.

Ключем до тривалого контролю ваги є контроль основного відповідального гормону, яким є інсулін. Контроль інсуліну потребує зміни нашої дієти, яка складається з двох факторів: наскільки високий рівень інсуліну після їди та як довго він зберігається. Це зводиться до двох простих факторів:

1. Що ми їмо - що визначає, наскільки високі сплески інсуліну; і

2.Коли ми їмо, це визначає, наскільки стійкий інсулін.

Більшість планів дієти стосуються лише першого питання і тому зазнають невдачі у довгостроковій перспективі. Неможливо вирішити лише половину проблеми та розраховувати на успіх.

З погляду продуктів, це низькокалорійна дієта. Ця дієта призначена для зниження рівня інсуліну, тому що інсулін є фізіологічним тригером накопичення жиру. Якщо ви хочете знизити накопичення жиру, вам необхідно зменшити рівень інсуліну, і це можна зробити навіть за допомогою дієти з високим вмістом вуглеводів.

Коли ви не їсте, це технічно відомо як голодування. Ось чому існує англійське слово Break fast або сніданок - їжа, яка перериває ваш пост. Під час сну ви імовірно не їсте і, отже, постите. Це дає вашому тілу час, щоб переварити їжу, обробити поживні речовини та спалити інше для отримання енергії для живлення ваших життєво важливих органів та м'язів. Щоб підтримувати стабільну вагу, ви повинні збалансувати харчування та голодування.

Під час харчування ви запасаєте енергію їжі як жиру. Під час голодування ви спалюєте жир для отримання енергії. Якщо ви збалансуєте ці два показники, ваша вага залишиться стабільною. Якщо ви переважно харчуєтеся, ви набиратимете вагу. Якщо ви переважно голодуєте, ви схуднете. Отже, ось моя найкраща порада для схуднення. Це настільки просто і очевидно, що це могла б вигадати навіть п'ятирічна дитина.

На жаль, більшість дієтологів скажуть вам протилежне. Їжте 6 разів на день. Їжте багато закусок. Їжте перед сном. Їжте, їжте, їжте — хоч би схуднути! Звучить досить дурно. Натомість, можливо, краще використовувати переривчасте голодування, метод здорової дієти, що успішно використовується мною.